Андрій Боєчко

Мадяризація .

Завтра в Угорщині пройде акція «Самовизначення для Закарпаття».
В залежності від того, якою буде наша реакція на цю подію, мадяри розроблятимуть наступні кроки захоплення найзахіднішої області України.

Впевнений, що крім нот МЗС на міжнародному рівні і нічим не підкріплених погроз з боку спікерів БПП на українському, нічого не відбудеться.

Про мадяризацію Закарпаття ми знаємо вже років двадцять.
Майже 200 тисяч виданих паспортів, представництво угорської партії в усіх органах влади — від сільських до обласної рад, угорські мери і керівники силових структур, угорські школи, дитсадки, лікарні і підприємства.
І щороку більше і більше, глибше і ширше.

Що б ми не робили — цей процес вже не зупинити, бо риба шукає де глибше, а люди — де краще. На жаль, краще поки що у сусідів..
Іще Кучма свого часу віддав цю територію на відкуп Медведчуку за голоси на виборах.
Пізніше те саме зробили Ющенко з Януковичем,створивши Балогівське князівство.
Нікого не хвилювали дороги, водогони, освітні і медичні заклади. Лише голоси на виборах.
Балог і Медведчуків проблеми місцевого населення також особливо не хвилювали, бо вони отримали безперешкодний доступ до кордонів, а з ним і право на контрабанду, за рахунок якої і малювалися потрібні київській владі результати.

І лише угорська партія готувалася «до бою».
Все, що є найкраще в Закарпатті — то угорське. Дитсадки, школи, лікарні, дороги в містах і селах — побудовані і обладнані за їхні гроші.
Кожен громадянин України, житель Закарпаття, що виходить на пенсію, намагається оформити цю саму пенсію не у нас, а в Угорщині, бо там вона в декілька разів вища.
Угорська партія постійно проводить якісь свята, ярмарки, фестивалі в місцях проживання етнічних угорців.

Вони допомагають при народженні дитини, при похованні, при захворюванні..
Вони контролюють життя кожного угорця, що живе на Закарпатті.
Контролюють тотально.
А місцевій владі все це до дупи.
Як було, так і залишилося.
А тепер подумайте, чого ж хоче житель Закарпаття?
Вічно жити в наймах у балог чи втекти з цього рабства?
Звичайно втекти.

Неважливо куди — до Угорщини, Румунії чи Словаччини, хто куди зможе.
Бо там їм буде краще і заможніше.
І при тій владі жодні балоги з шуфричами, медведчуками і ланьо князьками вже не будуть.
Знаю, що мені зараз закинуть — а як же любов до Батьківщини, патріотизм, національна самоідентифікація і свідомість?
Відповім від себе — я ніколи не залишу Україну і буду боротися до кінця за неї.
І таких, як я — більшість в Україні, але не більшість на Закарпатті..
На жаль.

Націоналістичний уряд Угорщини вдало обрав момент для нападу.
І «закон про освіту» — це лише привід для старту цієї кампанії.
Не було б його — знайшли б інший.
А поки що Румунія і Словаччина в очікуванні — як спрацює лакмус — завтрашня акція з самовизначення.
Я не політик, і не знаю, як чинити українській владі в таких випадках.
Але знаю, що щось робити треба було ще років двадцять тому.
І думаю, що й сьогодні ще не пізно.
Можливо, провести завтра Засідання Радбезу десь в Берегово чи Мукачево, можливо, перекрити кордони чи ввести надзвичайний стан в області, можливо, повністю поміняти керівництво в області…
Не знаю.
Сподіваюся, що в АП, КМ і ВР є люди, здатні адекватно відреагувати на цю біду.

Джерело

Загрузка...