Які цілі бунту та революції?

Зрозуміло, що націоналістичні сили під час нинішнього бунту ставлять цілі отримати більший вплив на центральну політику. Але «галицький консенсус» в принципі не дозволяє їм це зробити.

Бо щоб отримати більший вплив, вони повинні не просто почати вголос критикувати владу, а, перш за все, виступити за дострокові перевибори Президента та Парламенту. Але саме відмова від цих вимог є умовою «галицького консенсусу».

Тому націоналістичні сили знаходяться у глухому куті власних домовленостей з нікчемною владою.

Давайте подивимось на цілі, що ставлять деякі революціонери, зокрема відомий ініціатор Революції Гідності Мустафа Найем. В його блозі запропоновано такі цілі:

— скасування депутатської недоторканності;

— створення Антикорупційного суду;

— зміна виборчого законодавства.

Не піддаючи сумніву необхідність цих політичних кроків, чесно скажу, не тягнуть ці цілі не тільки на революцію, але навіть на принциповий бунт.

Дріб’язкові вимоги бунтарів не дозволять їм залучити широкі маси активних громадян. Але може саме так і планується – випустити пар і заблокувати подальші протести.

В такому вигляді це каналізація протестної енергії української громади через фейковий бунт.

Натомість я бачу зовсім інші цілі революції для української громади.

1. Нам не потрібен новий Майдан, бо ми в ситуації війни, і у нас не готові нові політичні сили, які би могли замістити старі. Тобто завдання для громади – створювати нові політичні сили для заміщення ними старих політичних сил.

2. Нам потрібно зосередитися на трьох процесах: а) конституційна реформа від громади (а не від держави, тобто не в Парламенті); б) антикорупційна боротьба і тиск на правові органи щодо здійснення покарання за корупцію незалежно від того, реформовані вони чи ні; в) деолігархізація, особливо в сфері енергоносіїв.

3. Без вільних ЗМІ подальший рух до лібералізації та демократизації в Україні неможливий. Цензура в ЗМІ посилюється в нових формах (антигромадський відбір модераторів-ведучих, фільтр на громадських проукраїнських критиків влади в ефірі, домінування проросійських критиків влади в ефірі, примусовий провладний порядок денний). Потрібна деолігархізація ЗМІ та створення дієвого суспільного телебачення, що фінансується громадою і не залежить від держави.

4. Зрештою дострокові Президентські та Парламентські вибори потрібні для відновлення довіри до влади. Дострокові перевибори це легальний шлях оновлення політичної системи в Україні.

5. В процесі Конституанти, яка пропонується, потрібно обов’язково передбачити 3 цикли перевиборів через кожні 3 роки, для того щоб за 10 років повністю змінити нинішній правлячий клас. Принцип простий – олігархів, явних корупціонерів та злодіїв у Парламенті бути не повинно. Президентом теж не повинен бути олігарх чи корупціонер.

Це не означає, що я не підтримую нинішній бунт, хай навіть з цими дрібними цілями. Просто з цих дрібних цілей може початися бунт. Але перерости в революцію він може лише тоді, коли цілі стануть більш масштабними і принциповими.

Україна живе з незавершеною революцією. Українській громаді потрібно завершити революцію, утримавшись від громадянської війни, проводячи революційні процеси легальним та легітимним шляхом.

джерело

Загрузка...